Буквально кілька днів тому повернулась із Піднебесної. Знаєте, важко. Адаптуватись, переварити у собі всі отримані емоції та знову почати звикати до “буденної” їжі. Але все ж, добре бути вдома. А ще краще мати змогу поділитися своїми враженнями від поїздки.
Саме з метою розповісти якомога більше (та через свою лінь розповідати все кожного разу заново ХД) вирішила написати ряд блог-постів, де розповідатиму про різні аскпекти життя “ін Чайна”.
Розпочну, власне, із самого заходу, завдяки якому змогла потрапити у цю неймовірну країну – Beijing Sister City Youth Camp 2016 (після десятиденного кемпінгу у еко-парку у Сербії цього літа захід у Пекіні кемпінгом назвати язик не повертається, але основна мета кемпінгу – об’єднати та зблизити людей – була досягнута на 100% ). Так от, програмою передбачались ряд вилазок та екскурсій, а також основний форум, який відбувавася на 3й день кемпу.
Основною тематикою форуму було створення міст для сприяння розвитку молоді – у якому напрямку потрібно рухатись, аби зробити наші міста найбільш комфортними для населення та створити якнайбільше можливостей для розвитку молодого покоління. Аби охопити цей величезний ряд аспектів містобудувння, форум було розділено на 3 панелі: Ecological City, Cultural City i Smart City – тобто, еко-місто, культурне місто та “розумне” місто, де команди-учасниці ділились своїми міркуваннями щодо однієї із згаданих вище тем.
Внеском української команди – представників РМЕО “Екосфера”, була доповідь про розвиток та імплементацію концепції саме екологічних міст (хто б сумнівавася…). Псля роздумів та брейншторму ми вирішили збудувати свою презентацію на основі “просвітницького” підходу і вирішили, що найкращим внеском від нас як представників громадської організації буде сформувати та зібрати докупи матеріали, якими можна візуалізувати вигоди еко-міст. Підкріпили ми свою гіпотезу Індексом екологічності країн, Індексом щастя та Індексом економічної свободи і вивели формулу, згідно якої Еко-міста + Щасливе населення + Економічна свобода = Можливості для молоді (П.С. Якщо когось цікавитиме це міні-дослідження, то ми залюбки готові поділитися презентацією та доповіддю).
Розпочавши панель такою позитивною ноткою, ми просувались через доповіді представників Малайзії про “переформатування” свідомості молоді у країні, послухали про розробку італйськими учасниками спеціального еко-гріду, ознайомились із діяльність організації Future Forest (візуалізацію та відео яких я отримаю на днях, перекладу та поширю, аєєєєєє ) та їх найвідомішим проектом – The Great Green Wall of China (Велика зелена Китайська стіна) і послухали багато інших не менш цікавих доповідей.
Єдине, чого не вистачило, це фундаментальної дискусії та Q&A-сесії, аби краще осмислити побачене та почуте, однак згідно принципу help yourself дискусій після панелі було хоч відбавляй ХД
Насправді ж, перед початком панелі я трохи побоювалась, що всі команди говоритимуть про одні і ті ж речі, тому що тема еко-міст хоч і широка, але мало досліджена і імплементована. Але я дуже рада, що ці побоювання ані на крихту не справдились, і всі отримали багато нових знань та й відкрили своє третє око для нових підходів.
Наступного дня після панелі організатори просто ошелешили нас поїздкою до китайського еко-міста Tianjin (Тянцзинь), у якому розбудовуються 2 еко-райони: Сан-Сінгапур сіті та бізнес-метрополіс Бінхай.
(прим. Tianjin (China): The Sino-Singapore Tianjin Eco-city’s vision is to be a thriving city, which is socially harmonious, environmentally friendly and resource-efficient. Planned for 350,000 residents. It is a flagship cooperation project between the governments of Singapore and China.The eco-metropolis Binhai. Autonomous skyscrapers will receive electricity and water through solar panels and rainwater collection systems. As an additional source of power generation will be used turbines. The project start is planned for 2020)
Це відчуття, коли ти буквально тиждень тому шукала зображення для своєї презентації у гуглі, а зараз можеш використати власні фото. Магія, не інакше.
У Тянцзині ми змогли ознайомитись із новою системою містобудування (прим. після Іхетуанського повстання 1900 р. європейські інтервенти почали створювати місто на власний манер, будуючи “свої” квартали, також місто знаходиться у сейсмічній зоні, тому потребує постійної перебудови), побачили унікальне колесо огляду, яке розташоване та мості через річку Хайхе, відвідали виставковий центр, арт-галерею та оперний театр, які знаходились по сумісництву у одній будівлі (на моє питання, скільки культурних та\або мистецьких резиденцій є в Китаї загалом, відповідь була ващє неприкольна досить сумна: “мало. на жаль, наша країна не так сильно розвивається зараз у плані мистецтва, як би хотілось…”).
Звісно, на ґрунтовні оглядини міста часу було замало, проте основне після екскурсії залишилось у пам’яті: сучасні еко-, культурні та розумні міста вже серед нас, і, питання полягає тільки в тому, коли Україна стане частиною цього своєрідного девелоперського руху.
Для нашої держави у цьому плані відкрито широке опційне поле, та й не обов’язково опиратися лише на еко-міста. Існує ряд чудових інтегрованих можливостей, а також пермакультурний дизайн, який пропонує опції “eco-village”, “growing city”…
А от про китайську модель інтегрованого еко-поселення я розповім у наступному блог-пості. Тому якщо Вас зацікавила ця інформація, слідкуйте за стрічкою і фб.
谢谢
Останні коментарі