Personal.Ecological.Cultural

Ми – діти втраченого покоління, яким мало бути собою – ми придумуємо ролі і граємо в них. Нам завжди потрібна увага, бо без неї стає моторошно і пусто, а бути самотнім у пустоті – найбільший страх кожного із нас. Ми… Continue Reading →

Мы не можем похвастаться мудростью глаз И умелыми жестами рук, Нам не нужно все это, чтобы друг друга понять. Сигареты в руках, чай на столе, Так замыкается круг. И вдруг нам становится страшно что-то менять. КИНО «Перемен»   Излом конца… Continue Reading →