You may say I’m a dreamer
But I’m not the only one
I hope someday you’ll join us
And the world will live as one
John Lennon, “Imagine”

Не просто так починаю зі слів Джона Леннона – можливо, ми всі є мрійниками, але об’єднавшись, ми творимо історію. Чи мова піде про процеси державотворення, чи про революційні події, боротьбу за права людини та рух за мир – всі ці події є складовою розвитку світу. І найкраще цей розвиток знаходить відображення у мистецтві, зокрема у піснях. Віршовані рядки, покладені на музику, мають надзвичайну силу. Не вірите?! Тоді тримайте підбірку деяких “історичних” чи то “епохальних” пісень та їх зв’язок із історією ХХ століття (або, навіть, ранішими періодами).

“La Marseillaise” – чи то гімн Французької республіки – був написаний у 1792 р. композитором Клодом де Лілем, роялістом, який дивом уникнув гільйотини. Спочатку твір називався “Chant de guerre pour l’armée du Rhin” (“Військова пісня для армії Рину”) і був призначений для армії, але в розпал Французької революції громадяни почали використовувати пісню як своєрідний гімн свободі та визволення. У 1795 р Наполеон І заборонив виконувати Марсельєзу – ця заборона протривала до 1879 року, відколи вона почала вважатися офіційним гімном Франції.

“B Інтернаціоналі здобудем людських прав!” – такий рядок фігурує у “Інтренаціоналі” – пісні, що стала гімном політичному устрою, що з’явився напротивагк республіканській формі правління. Написана ще наприкінці ХІХ ст. – у 1871 р. Євген Потьєр став автором слів майбутнього гімну після поразки Паризької комуни, а в 1888 р. П’єр Детьєр поклав їх на музику. З того часу гімн світовому соціалізмові був перекладений на десятки мов світу і свого часу знаменував появу нового світоустрою, який згодом визначав порядок другої половини ХХ ст.

1964 рік – знаковий рік для США. У державі прийнято Закон про громадянські права, який визначав поза законом дискримінацію за ознакою раси, кольору шкіри, релігії, статі чи національного походження, він також скасовував расову сегрегацію у школах та при прийнятті на роботу, давав усім повнолітнім громадянам рівні виборчі права. Сильний у той час був у Штатах і робітничий рух, який і піхопив пісню Боба Ділана “The Times they are a-Changin’” . Вона визнана однією з найпопулярніших протестних пісень ХХ ст. “Рух за громадянські права та рух зарозвиток фолк-музики ішли певний час рука в руку та виступали в той час заодно”, – сказав згодом Ділан, а вже тепр і лаутеат Нобелівської премії у номінації “Лтература”.

“Ода до Радості” – вірші Шиллера (написані, до слова, для Дрезденської масонської ложі), музика Бетховена, гімн Ради Європи з 1972 р., офіційний гімн Європейського Союзу з 1985 р. Згодом текст був прибраний, однак факт залишається фактом – поява гімну ЄС ознаменувала початок інституціоналізації цієї міжнародної структури та розуміння Союзу як певну цілісність та нового актора на міжнародній арені. У моду входить єдність та рівність усіх людей.

Мова знову піде про гімн. “God Save the Queen” його назва, але відноситься він не до величі англійської монархії, а до панку та Sex Pistols, які створили цю “подію”. Піснею про “спасіння королеви” музиканти хотіли наголосити на величезних відмінностях між робочим класом і монаршою династією, вказували на “фашистський” режим, на перший план виведені заклики “Немає майбутноьго”. Пісня була зіграна музикантами у 1977 році під час срібного ювілею правління королеви Єлизавети ІІ – на палубі пароплаву “Королева Єлизавета” навпроти Вестмінстерського палацу під час проведення церемонії. Вона стала викликом всій політичні системі Великобританії, а згодом, окрилена популяризацією панку у світі, стала гімном всіх революціонерів-протестантів проти пануючих політичних режимів.

Легенди стадіонного року U2 першими почали кричати про трагедію війни у 1983 р. треком “Sunday, Bloody Sunday”, назва якого посилається на “Криваву неділю” – коли солдати 1-го батальйону парашутного полку Великої Британії, розстріляли мирну демонстрацію на захист громадянських прав Північної Ірландії 30 січня 1972 р.. Основний мотив пісні, однак, не зупиняється на одній трагедії, а будується навколо питання “Скільки ще ми повинні співати цю пісню”. U2 стали одними з перших протестувальників у музиці проти порушення прав людини та насильства, а пісню взяли на озброєння активісти\ки усього світу, виступаючи за припинення війни у В’єтнамі.

Зі сторони людських жертв на теракти вперше поглянули ірландці The Cranberries – сингл “Zombie” (1994 р.) гурт присвятив пам’яті двох хлопчиків – Джонатана Болла та Тіма Перрі – що загинули під час терористичного акту ІРА міста Воррінгтон у графстві Чешир (Англія). Бойовикам ІРА у пісні відводиться роль зомбі, які просто виконують накази, не маючи за собою нічого людського. Цікаво, що незабаром після виходу у світ цього неймовірно сильного твору, ІРА оголосили про припинення бойових дій. Багато хто вважає, що саме пісня гурту The Cranberries настільки сильно вплинула на бойовиків.

Режим апартеїду у Південно-Африканській Республіці – неймовірна трагедія, яка показала всі жахіття людської природи. Довгі роки поневірянь та боротьби, втручання міжнародної спільноти та накладення санкцій мали свій результат – у 1994 р. було проведено перші демократині вибори в ПАР. Президентом став Нельсон Мандела, який у прямому сенсі був позбавлений своєї свободи у боротьбі а свободу своєї країни. До цього відсилається і наступна пісня – “Free Nelson Mandela”, яка була виконана гуртом Тhe Special AKA ще у 1984 р. Пісня потрапила у топ-10 хіт-парадів Великобританії 1984 р, була популярною на всій території Африки та сильно підняла зацікавленість особою Мандели, та й ПАР зокрема, у серед населення Африки і цілого світу.

А роком раніше (1983) світ почув лозунг “Tell me brother, haven’t you heard from Johannesburg?” – однойменна пісня Джила Скотта-Герона, який вимагає більше інформації про ситуацію в Йоганнесбурзі. Брак інформації та політичні ігрища описують інформаційний простір, у якому знаходилась більша частина населення Землі (це сосується не лише подій у ПАР, але є глобальною характеристикою того часу), але митець підкреслює, що у будь-якому випадку – “ми з вами”.

Характерною для Європи є тенденція падіння “залізної завіси”:

1. Падіння Берлінської стіни – подія , на яку посилаються 2 пісні

“Looking for Freedom” – пісня, яку виконав під час святкування Нового 1989 року на Берлінській стіні Девід Гесселгоф, і вона зразу стала гімном свободи для всього світу. Хоча написана вона була ще у 1978 р., проте визнання здобула лише під час падіння стіни, що підкреслює потребу у правильному виборі для митця історичного контексту для вупуску не тільки синглів, але й інших мистецьких творінь.
“Wind of Change” – відома пісня німецького гурту Scorpions. Побачила світ вона в 1990 р., але це не завадило синглу стати неформальним гімном падіння Берлінської стіни. Це трек соліст гурту Клаус Майне написав перебуваючи у Москві безпосередньо перед розпадом СРСР та переосмислюючи новий світоустрій.

2. Звільнення від радянської окупації Прибалтійських держав. Даний процес, однак, був тривалим – почався із 1987 р., названий ще “Співочою революцією”. Населення республік прониклося настроями визволення від радянської окупації та свободи, що не могло не знайти свій відбиток у культурі. Основними революційними піснями цього часу стали:
“Brivibu Baltijai” (“Волю Балтії”)
“Isamaa ilu hoieldes” (“Коли збергігаєш красу Батьківщини”)
“Dzimtā valoda” (“Рідна мова”)

Композиція “Do They Know It’s Christmas?” розпочала у 1984 р. еру глобальних закликів допомогти. Написана Бобом Гелдофом та вокалістом “Ultravox” Міджем Юром, підтримана рядом відомих на той час виконавців, серед яких Пол Янг, Філ Коллінз, Стінг, Боно і інші, пісня була покликана зібрати кошти для боротьби із жахливим голодом у Ефіопії. “Чи знають вони, що зараз Різдво?” – питання риторичне, але змушує задуматись. Таким чином, публічний заклик допомоги у спільній пісні ряду відомих людей стає потужним інструментом збору гуманітарної допомоги постраждалим від того чи іншого лиха людям з усіх куточків планети.

Квінтесенцією опису молоді Америки 90-х стали Нірвана та їх невмирущий хіт “Smells like Teen Spirit” . Гурт започаткував стиль гранж та став рупором і рольвою моделлю більшості підлітків того часу – апатичні, невпевнені у своєму майбутньому, ласі до наркотичних речовин та алкоголю, простого життя без турбот, одночасно інфантильні та мрійливі. Для батьків багатьох із них “американська мрія” закінчилась нічим, тому вони також вважають себе приреченими на поразку і знедоленість, а молодість вважають можливістю хоча б частково отримативигоду від життя, перед тим, як вже остаточно стати залежними від антиепресантів (в голову приходить фільм “Prosac nation”). І для особливо допитливих – якщо ви думали, що той “teen spirit”,про який іде мова, це дух молодості, уособлений Куртом, то ви глибоко помиляєтесь 🙂 Насправді, це назва популярного тоді в США дезодоранту, яким користувалась тодішня дівчина Курта, і цим ароматом пропах і він, що підмітила його подруга-музикантка і залишила послання балончиком на одній зі стін його кімнати “Kurt you smell like teen spirit”.

Також 90-ті принесли нам культ молодості (Клуб 27), рейв та “життя тут і зараз”, початок відкритих розмов про СНІД та інші смертельні хвороби, держави зібрались у Кіото, щоб утвердити кліматичну угоду (Кіотський протокол) і боротись зі зімнами клімату, але успішно зафейлили цей процес. А про “лихі 90-ті” постсовка промовчу.

Про тренди 21-го століття і музично-мистецькі прояви напишу у 2-й частині добірки.

P.S.Пропозиції і погрози вітаються 🙂