Здається мені, ми почали забувати, що насправді означає бути вільними та розвивати(ся).
Дедалі глибше нас поглинає рутина, все менше часу залишається на розвиток, спостереження, на саме життя. Забагато “треба”, які нависають над головою, поглинають тебе цілком, не залишаючи простору, аби розправити руки, не говорячи вже про волю думки – її а пріорі ніхто не передбачає.
Знову і знову переконуюсь, що такий устрій властивий нашому суспільству не спроста: все продумано. А як інакше? Всім відома чудова істина: легко керувати масою. Бо одностайність зменшує можливість опору, тобто, володіючи однаковими бажаннями, інтересами, потребами і баченням, група легко підпадає під вплив харизматичного лідера, який, пропагандуючи речі, що не суперечать такому устрою, не тільки піднімається над плечима цих людей, але й вирішує їхню долю. Не завжди з вигодою для них, але кожного разу посилюючи свою позицію.
Тому в нашому суспільстві майже відсутній опір – замало основи для його створення. Надія тут хіба на нове покоління – мандрівників і мрійників, які мають багато концептуально нових ідеї та готові їх негайно втілювати. Потрібно тільки підтримати цих інноваторів…чого, на жаль, майже ніколи не спостерігається. Це і є однією з основних проблем нашої держави (і не тільки нашої). Чому ж в часи, коли нагальним постає питання реформування країни та потреба реорганізації життя, не прислухаються до майбутнього цієї ж країни – до молодих людей, які тільки і чекають можливості взяти в руки лопату реорганізації та перекопати це величезне поле суспільних змін, посадити там зерна ґрунтовних реформ та працювати над їх успішним процвітанням?..
Нове завжди відлякує, особливо, коли воно суперечить стійким суспільно-ціннісним нормам та має невизначені кінцеву мету та довгострокову перспективу. Але не спробувавши нового, не дізнаєшся, чи “правильним” було старе. Тому не варто боятися змін. Потрібно лише слідкувати за ними і час від часу впевнюватися, що вони працюють на благо загального розвитку.
P.S. Не варто брятися мрійників і візіонерів, бо саме в їхніх руках майбутнє. Чому? Бо вони вірять в те, про що більшість боїться навіть подумати.
Останні коментарі