Наша держава століттями є ареною протиборства та геополітичних зазіхань Європейських та Євразійських потуг. Як наслідок таких тенденцій територія нашої країни часто була поділена між кількома гравцями світової політики, не маючи змоги діяти єдиним фронтом та протистояти ворогу. Тільки останнє десятиліття ХХІ ст., яке принесло із собою розпад Радянського Союзу, дозволило нашій державі об*єднатися не тільки ідейно, але і територіально. Однак, роль України у геополітичних баталіях не зменшилася: акт відмови від ядерного озброєння та підписання (вже) сумнозвісного Будапештського меморандуму в 1994 р. показав, що “українське питання” продовжує бути нагальним.
Не вдаючись до зайвої деталізації, перейдемо до сучасного становища України у європейському геополітичному, а також і безпековому просторі. Події останніх років та Євромайдан показали, що дух українців незламний, ми готові боротися та захищати свою землю, але також відданістю часто користуються та нехтують олігархи та привладна легіслатива.Навішувати ярлики політик(ан)ам я не стану, проте варто наголосити, що всі демократичні зміни провадяться із низу і до верхівки поступальним рухом: тобто, коли населення повстало та змінює, чому цього не робить верхівка? Однак, не все втрачено – реформи, хоча і повільно, але впроваджуються. Люстрація, не стрімко, але відбувається. Хочеться, звісно, пришвидшення таких позитивних суспільних і політичних процесів, проте не варто забувати у про кризовий стан України: війна на Сході не дає набрати повні легені повітря задля втілення запланованого. У цьому плані наші закордонні партнери можуть внести свій вклад у покращення ситуації. А саме:
- перехід від демагогії до реальних дій – сценарій прогресивний, але найменш імовірний; Україна не є членом ні НАТО, ні ЄС, тому оборонні процеси не можуть бути здійснені у військовій площині;
- посилання санкційного режиму з Росією – дії, які частково втілюються; згідно численних заяв очільників західних країн, допоки Росія не виконуватиме умов Мінських домовленостей, санкцій знято не буде; деякі країни пропонують посилення режиму, однак консенсусу стосовно цього питання ще не досягнуто;
- збільшення валютних траншів – Україна отримує велику допомогу від ЄС, США та інших країн-партнерів у вигляді матеріальної допомоги, однак отриманих коштів замало; можливо піднімати економіку та убезпечувати свої кордони одночасно, не маючи при цьому відповідних коштів; тому Захід повинен підвищити вливання в українську економіку задля стабілізації її стану;
- військова допомога – зброя та обладнання; на даному етапі питання закупівлі зброї відходить на задній план, однак військове обладнання потрібно все одно: для зачистки території, і при можливій інтенсифікації військових дій;
- посередництво – Нормандський форма, зустрічі на вищому різні у Європі та за межами континенту, де очільники впливових країн сприяють перемовинам Росії та Україні на міжнародній арені;
- людські ресурси – як експертна допомога, так і вишкіл українських кадрів, які можуть забезпечити подальшу стабільність країни у майбутньому;
- реальна перспектива членства – загальна думка про перспективу членства у європейських та євроатлвнтичних структурах є для України рушійною силою до реформ та змін; саме тому інтенсифікація міждержавних відносин у всіх сферах та рух до членства у НАТО і ЄС є важливим для стабілазації ситуації у регіоні.
Україна, у свою чергу, може також внести окремі риси у структуру безпеки:
- стабілізація кордонів ЄС – як велика центральноєвропейська країна, наша держава продовжуватиме виконувати роль стабілізаційного чинника на кордонах ЄС, із майбутньою перспективною членства у організації;
- розширення впливу НАТО – із перетворенням комісії НАТО в Україні на постійне представництво організації, зросте і кооперація Україна-НАТО; у майбутній перспективі організація може отримати дозвіл на розміщення своїх баз на території України, що ще більше посилить позиції Альянсу у регіоні та відкриє нові можливості у цьому регіоні;
- вплив на пострадянському просторі – важко заперечити, що Україна, як колишня радянська країна, продовжує користуватися авторитетом у інших колишніх членів СРСР, співпрацює з ними не лише у рамках СНД, але і у двосторонньому порядку – із послабленням російського впливу у регіоні Україна може стати своєрідним речником Європи та США у цьому регіоні, забезпечуючи там західний вплив та відповідну стандартизацію і покращення кооперації між Євразією та Європою;
- партнерство – сильний сусід – запорука успішної політики та економіки, тому сильна Україна є вигідною для Європи – навіть без членства у ЄС та НАТО, Україна може стати ринком товарів та технологій, політичним партнером та додатковим голосом на міжнародних форумах. Україну обрано непостійним членом РБ ООН, що посилює роль нашої держави у світових безпекових процесах.
Таким чином, Україна є впливовим гравцем Європейського простору, яка може внести свої корективи у європейську та глобальну (гео)політику, проте на даному етапі свого розвитку потребує підтримки від своїх західних партнерів, особливо у безпековому плані.
Останні коментарі