Світ, в якому ми живемо, постійно глобалізується, змінюється. Час летить повз нас, залишаючи тільки відбитки на асфальті та зморшки на обличчях. Неможливо зловити всі імпульси радіохвиль, повідомлення в теле- та радіоефірах, і навіть подув вітру, який, вважалося б, є чимось природнім. Важко. Стрімко. Невпинно.
Виникає питання: а де ж ми в цьому кругообігу? Де місце, відведене нам, людям, соціуму, громаді, кожній окремо взятій особистості. Питання, на перший погляд риторичне, насправді є просто однією зі сторін людського самопізнання. Не віриться? Тоді можу аргументувати.
Ще з початку зародження життя на планеті кожна істота шукала собі місце під сонцем. Роки спливали, світ змінювався, а разом з ним змінювалися рельєф, флора, фауна і сама людина. Зараз, коли на порозі 21 століття – період широчезних можливостей – ми продовжуємо знову вчитись добути вогонь та виготовляти перші знаряддя праці. Сумно, але правдиво. Перекреслюючи попередні здобутки та досвід, ми наново таруємо дорогу у незвідане. Але проблема не в самому процесі, ні. Проблема у його реалізації та організації – знаходячись на порозі інформаційного суспільства ми так і не навчилися бути єдиним цілим. Кожна людина є особливою, індивідуальною, нескореною, проте коли мова йде про життя планети, хтось один навряд чи має можливість охопити своїми ініціативами всю земну кулю. А громада може. І суспільство, і народ, і нація. Всі ми, разом взяті, є громадянами Землі і про це забувати не варто. Тому чому ж ми не хочемо самоідентифікуватися саме у цій ролі? Поняття “космополіт” для вихідців із постсоціалістичних країн, на жаль, огорнене негативною вуаллю, – за сприяння радянської влади масово репресували людей глобального світобачення, тому і зараз реакція на позначення когось “громадянином світу” залишається насторожливою. Та світ змінився. Ми змінились. З*явилось нове світобачення, а з ним і нові можливості проявити себе і допомогти, створити своє майбутнє власними руками. І ці можливості навіть шукати не треба – вони завжди поряд, просто потрібно пильніше придивитися: волонтерство, соціальні ініціативи, громадська діяльність. Кожен може спробувати стати частинкою чогось більшого, розуміючи, що він робить глобальну справу.
Зі світу по нитці – голому сорочка, – говорить народна мудрість. Тому давайте об*єднуватись, самореалізовуватись і творити своє майбутнє разом, тому що СВІТ НАЛЕЖИТЬ НАМ.
Останні коментарі